Структура і класифікація наук.

Наука виникла й розвивалася під дією своїх внутрішніх законів і в зв'язку з потребами виробництва й суспільної практики.

Людина в усі часи цікавилася навколишнім світом, намагаючись пояснити його. Насамперед вона намагалася шукати істину про явища, які піддавалися визначенню. При цьому й запитання ставилися просто: "Як падає предмет? Як тече вода в трубі?" тощо.

Проте пошуки відповідей на такі поодинокі запитання призводили, як правило, до важливих узагальнень, завдяки яким наука безперервно розвивалася.

Звичайно, не можна вважати, що на етапі первісно - общинного ладу наука розвивалася в сучасному розумінні. І це не тільки тому, що знання людини були недосконалими, а й тому, що на тому етапі здобуті людські знання чітко не систематизувалися.

Розумова праця ще не була відокремлена від фізичної, і люди здобували нові знання лише в процесі безпосередньої трудової діяльності у вигляді відокремлених фактів.

Питання про чітку систему наукових знань не стояло й під час рабовласницькою ладу. Але саме тоді античні філософи, насамперед Арістотель / IV ст. до н.е./, виділили три галузі людських знань:

• фізику як знання про явища природи;

• етику як знання про явища суспільного життя;

• логіку як знання про закони мислення.

Багато істориків і наукознавців називають саме серед діячів античної культури родоначальників майже всіх сучасних галузей науки: математики - Піфагора, механіки - Архімеда та Герона, акустики - Архіта Таренського, астрономії — Птоломея та Гіппарха, історії - Геродота та Фукідіта, географії - Страбона, ботаніки — Теофранка і та ін.При цьому „батьком усіх наук” одностайно вважають Арістотеля.

Правда, останнім часом висловлюється думка, що джерела сучасних знань лежать у глибині тисячоліть, віддаленій від античного періоду принаймні на 1,5—2 тисячоліття. Серед намагань пояснити це "диво" зустрічаються найфантастичніші — аж до приходу на землю інопланетян.

Так чи інакше, але виявилося, наприклад, що ряди Грегорі - Лейбніца для л/4, відкриті, як вважалося, у XVIII ст., знайшли в стародавніх індійських манускриптах; трикутник Паскаля - у китайських рукописах. Теорема Піфагора була відома єгиптянам за два століття до нього. Та й не тільки єгиптянам, а й стародавнім китайцям.



Ще більш дивовижним є те, що квадратні, кубічні, біквадратні рівняння, від’ємні, ірраціональні, трансцендентні числа, системи невизначених рівнянь, криві третього та четвертого порядків тощо – усе це сучасні вчені знаходять у народів Єгипту, Месопотамії, Індії та Китаю за 1,5-2 століття до піфагорійців.

От уже дійсно – наука повна чудес. Ще загадковішим є те, що радіус земної кулі /6310,5 км/ був обчислений індусами в V т.. до н.е з точністю до 0,3 – 0,5 %. А календарі народів Єгипту, Месопотамії та доколумбівської Америки, в яких тривалість сонячного року розрахована з точністю до 0,0001 дня!

Досить глибокими були й медичні пізнання стародавніх народів. Відомо, що в Стародавньому Єгипті та Китаї ще за 5 тисячоліть до н.е. знали функції серця і мозку, закон кровообігу, пломбували зуби і навіть робили трепанацію черепа.

Такі приклади можна було б наводити й далі. Не всі їх вдається пояснити, але незаперечним є те, що стародавні народи, які К.Маркс назвав „по – старечому розумними дітьми», започаткували нашу цивілізацію.

Інформаційне «диво» найстародавніших народів, безумовно, потребує свого подальшого вивчення та пояснення. Проте наукознавці сьогодні поки що виходять з того, що наука в сучасному розумінні почала інтенсивно розвиватися в епоху Відродження \ XIV – XVI т..\ , коли були зроблені найвизначніші відкриття і люди, за висловлюванням А.Ейнштейна, з подивом приходили до висновку:

«найнезбагненіший” факт полягає в тому, що природа відчутна. Саме в цей період прозвучали й пророчі слова Галілея, що книга природи написана мовою математики.


7627965094303110.html
7628000592642442.html

7627965094303110.html
7628000592642442.html
    PR.RU™